«Я народився у сім’ї військовослужбовця, – говорить відомий бандурист, голова «Молодої просвіти», випускник Стрітівської школи кобзарів Віталій Андрійович МОРОЗ, –  мій батько – танкіст, у чині майора. Сім’я була велика –  четверо дітей. На свята наш дім наповнювався гостями і ми – діти традиційно ставили  сімейні концерти. Дитяче театралізоване дійство проходило дуже весело: гості сиділи за святковим столом, а ми стояли навпроти них і виступали з різними номерами. Я зазвичай був ведучим. Вибравшись на табуретку поважно оголошував: «Виступає заслужений артист Роман Мороз. В його виконанні звучить пісня «Орльонок». І мій брат Роман ставав на табуретку і співав. Потім «заслужена артистка» Свєта Мороз співала пісню «Крылатые качели». Від естрадної моди ми не відставали, тому співали всі найпопулярніші на той час пісні. Батько дуже серйозно ставився до наших домашніх концертів і вимагав від нас постійного оновлення репертуару. Ми співали і українські пісні, батько дуже любив «Ой, на горі та й женці жнуть». Взагалі українські народні пісні були найулюбленішими для нас. І це не дивно, адже мій батько, будучи радянським військовослужбовцем, завжди казав: «Я козак». І ця його фраза змусила мене (десь у класі восьмому) звернути увагу на історію України, на історію козацької доби».