«Українського козацтва у відкритому бою не можна було побороти і тому всі вороги перемагали нас тільки підступом та зрадою», – оце одинока правда, яку знайшли ми, читаючи нову провокаційну німецьку газету на українській мові, «Український доброволець» Ч.6. Бо коли під ударом УПА прийшлося німецьким хижакам опустити терени, втікаючи та окупуючись у більших місцях, і коли нічого не могли спроби палення і мордування невинного населення, ані бомби кидані німецькими літаками на голови українцям і коли, врешті, ніхто вже не хоче тратити часу на читання гестапівських видань на українській мові – туполобі письмаки, з німецької пропаганди, видумали ще один підступ – видавати провокаційні газети: «Український доброволець» та «Клич», замасковані тризубами та кличами гетьмана Мазепи і т.п. І тут побачили ми безмежну безличність і забріханість німецьких головачів, а разом з тим і їх тупоумість. Чи не могла расова німецька мозгівниця видумати щось мудріше, як доказувати в цілому ряді статтей схожість ОУН з комінтерном? Знов же, видаючи – начебто більшовицьку – листівку на російській мові до українських партизанів Волині і Поділля, намагається німецька пропаганда вбити в голови всім і вся, що УПА – це частина червоної партизанської і що «світське правительство готове провідника і руководителя, Степана Бандеру, увести в свій склад». Це вже, на думку туполобих німців найпевніший засіб компрометації української справи в очах світу, мовляв, Бандера – сердечний приятель Сталіна. Тільки цей підступ ганебно німакам не вдався.

Невідомі редактори наводять в різних місцях деякі уривки з нашої преси, тільки бояться подати, що це з «Вільної України» чи іншої нашої газети, щоб не робити для нас ще більшого розголосу.
А про «славне українсько-німецьке братерство зброї» (Укр.. добр. Ч. 6. ) просто смішно читати. Хіба, що за братерство зброї уважати те, що німаки посилають для цивільного населення бомби, і то скидають їх просто з літака. Ні, про братерство німецько-української зброї краще може розказати німецький старшина з «Чарівної України» Ю.Косача: «Так одного гарного дня ми збагнули, що ходимо по землі (українські  – примітка ред.), наповнені динамітом, по землі, що дихає затроєним повітрям, що кожного з нас тут чекає смерть… Ми зрозуміли, що не сьогодні, то завтра нас перестріляють (українці – примітка ред.) осьде всіх мов зайців – нашою зброєю!» Ось яке братерство ми признаємо, в нас воно тільки простіше називається – «кум не кум, а в нашу комору не лізь!»
Що «не погас козацький дух нації» – про те вже не треба нам писати, про це ми самі гаразд знаємо. Щодня маєте змогу переконуватися ви самі. Ось, що сказав про це солдат Вольтер Вільке, зловлений у бою 16-літнім юнаком-повстанцем 28.VI. ц.р. в Жуковських лісах біля Клеваня: «Був я на фронті у Франції, в Африці, парашутом злітав я на Керч, перейшов пекло Сталінграду, а ще ніде так погано себе не почував, як у бою з повстанцями».
Про «блискучі перемоги найновішої німецької зброї» (Клич Ч.2.) ми чуємо вже протягом 4-х літ «блискавичної» війни. Це нам дуже нагадує стару знану пісеньку панни Ванди з творів Івана Франка – «Цідрім-цім-цім, цідрім-цім-цім, бодай ся когут знудив», яку співала панна Ванда і в травні, і в жнива, і восени, і як померла то її душечка продовжувала. Чому ж ту пісню всім небіжечка співає?
«Цідрім-цім-цім, цідрім-цім-цім… бо іншої не знає».
Є й декілька запитів до ОУН. На такий як: «Чому ОУН проголосила Самостійну Українську Державу у Львові, а не в Києві?» – лишається тільки запитати: а чому Райхскомісаріат України вже два роки після влучення в склад Нової Європи міститься в Рівному, а не в Києві? А чому пан фон Кох радше просиджує в Кініґзборзі, а тільки абтайлюнг -и має в рівному?
Врешті шкода місця відповідати на всі безглуздя. Бо хто повірить таким німецьким теревеням, що УПА палить село, мордує і грабує народ та руйнує церкви. Чи німці думають, що своїм відкриттям масового більшовицького морду українців у Вінниці від-вернуть увагу від своїх варварських і дикунських звірств? Чи думають, що ніхто не знає про масові їхні арешти й мордування неповинного українського населення та спроби цілковитого винищення української інтелігенції по більших містах? Знають усі і про звірський наїзд німецько-фольксдойченської банди на села Уличів, Літин, Рядовичі, Перковичі Турійського району, і про бомбардування на Рівенщині, і про кидання людей живцем в огонь на Луччині. Масове палення сіл в Житомирщині і Київщині. Знають про це добре й інші поневолені народи, що відчувши на собі расовий німецький кулак потворили окремі національні відділи при УПА: грузини, вірмени, осетини, узбеки й уже визначились в боях із німцями та з більшовицькими партизанами.
Отже, коли високомудрі редактори запитують: «чи довго ще воно (ОУН) намірене гратися долею нашої молоді і нашої батьківщини?» – Відповідаємо, що наша Батьківщина це не та Україна, на якій «мудрий німець картопельку садитиме», а та, за яку віками змагалися хоробрі княжі дружинники, завзяті запорожці та геройські стрільці. Дим спаленого Батурина й червоне багро крові на крутянських полях кличе до помсти; дух виморених голодом в новоєвропейських концлагерах сотень тисяч полонених братів оселився в нас, а руки помордованих героїв Революції міцно тримають наші кріси і гранати.
Незнані автори з «Клича» ждуть з «нетерпінням» на «слідуючу сповідь ОУН». Ця сповідь – це вже збройна сила, це УПА. А як УПА сповідає, про це міг би сказати заступник шефа гестапо Гітлера ген. Люце, та 4 гестапівські старшини (як би жили), що згинули з рук УПА 26.V. ц.р. на шляху Б[е]рестя – Ковель. Не помогли їм охорона разом з панцирними автами. Таку сповідь УПА відчують на власній шкурі всі галапаси. Вони побачать таке братерство зброї, що на колінах благатимуть помилування. Але його їм не буде.
Передрук з підпільної газети «Вільна Україна», видання Організації Українських Націоналістів, р.1, ч.8, 1943 рік., стор. 3-4 Оригінал: Архів ЗП УГВР; Б І; фотокопія: Архів «Літопису УПА».

Роман Грива

1943 РІК. ОФІЦІЙНО

За що бореться УПА

Політична боротьба українського народу за Українську Державу ввійшла в повну фазу. На це склалися ріст внутрішньої сили українського народу і зовнішна політична обстановка. Виявом цієї організованої боротьби є Українська Повстанча Армія (УПА).
УПА, обороняючи український народ перед терором окупантів, творить збройну силу, яка закріпить здобутки Української Національної Революції, та перетворившись в українську Народну Армію, стане на захист УССД перед зовнішніми ворогами.
УПА – це збройна сила українського народу, боротися в рядах УПА – це почесний обов’язок кожного громадянина України.
УПА бореться:
За Самостійну Соборну Українську Державу на українській землі.
За новий справедливий лад і порядок в Україні без панів, поміщиків, капіталістів та більшовицьких комісарів.
За новий справедливий міжнародний лад і порядок в світі, побудований на пошануванні прав кожного народу та його незалежний всесторонній розвитоку власних державних формах.
Проти німецького та московського імперіалістичних наїзників, що змагають до поневолення та знищення українського народу.
Проти імперіалізмів, як джерела воєн і поневолення народів.
Більшовицьких парашутистів УПА вважає за передовий загін московських імперіалістів і поборює нарівні з німецькими грабунковими бандами.
УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНЧА АРМІЯ
Передрук з підпільної газети «Вісті: огляд воєнно-політичних подій», видання редколегії «Юнака», р.1, ч.1, перша половина грудня 1943 р. стор.5-6. Оригінал: Архів ЗП УГВР, В 3-1 .