|
Дитячо-юнацька військово-патріотична спортивна гра українського козацтва «ДЖУРА – 2010» |
 |
 |
 |
Безідейних громадян не виховують у жодній країні світу. Наш народ, як і всі народи світу, споконвіку виховував підростаюче покоління на ідеях, вартостях етноідеології, які в умовах незалежної України збагачуються кращими здобутками вітчизняної і зарубіжної науки.
Складовою частиною української національної ідеології є козацько-лицарська ідеологія, в якій найвищий статус мають ідеї любові до рідного народу, землі, Батьківщини, героїчної боротьби за її свободу і, в разі необхідності, жертовної діяльності в ім'я визволення рідного краю, побудови національної держави.
|
|
Детальніше...
|
|
Фестиваль «У Гані на городі» |
|
|
|
Дорогою на фестиваль у Якимівку видавець газети Віталій Опанащук розповів мені отаку козацьку придибенцію:
«Ходив один солдат на зальоти до місцевої дівчини Гані. Складність полягала лише в тому, що Ганя була заміжня, а чоловік її, бойовий офіцер, завзято пильнував її, бо дуже Ганя була замашною для любовної роботи. Аж тут у закордонне відрядження офіцера понесло, і нашому солдатикові – розкіш. Так він вже звик до Гані ходити, як додому не ходять. Приходить якось (а на зальоти він потрапляв через вікно, бо діло було на першому поверсі) і гука звично, аби любаська одчинила:
– Ганю та Ганю, Ганю та Ганю!
А Ганя мовчить, а вже темненько було, нічого не видно ні на дворі, ні в хаті. Ніч петрівчана. Солдатик ближче до шибки, заглядає впритул та горлає своє «Ганю!» І ось щось шеберхає. Аж раптом на його мордопис рине величезний кулачище і разом із розгаратаним склом він дістає потужний удар межі очі. Чоловік вернувся! Ганин чоловік! Господи пронеси!..
З яким же переляком, з яким же страхом летів солдатик в рідну казарму, коли ще за ним гнався Ганин законний.
Влітає він нарешті додому, аж регіт чергових по казармі бойових побратимів опритомнює його. Аж лягають хлопці, так надриваються зі сміху. Він тепер розуміє – чому! Сам регоче!
|
|
Детальніше...
|
|
До історії назви села Осій |
|
|
|
|
Долина, на якій ми зараз з вами знаходимося, називається Боржавською і отримала свою назву від річки Боржава. Вона була заселена досить давно. Історичні письмові джерела свідчать, що низка сіл існувала тут вже на час приходу хана Батия у 1242 році. Монголи винищили тоді всі населені пункти навкруги.
Село Осій цікаве тим, що нитка життя у ньому практично не переривалася, починаючи з епохи кам’яного віку, мідно-бронзового, залізного періодів. Пізніше, вже в християнську епоху, тут існувало поселення, яке, вірогідно, належало слов’янам. В ІХ столітті сюди прийшли угри-кочівники, а з Х століття почало формуватись Угорське королівство. Приблизно до цього періоду відносяться перші згадки про село Руське (це на території сучасного с.Осій), а вже в 1363 році в угорських документах вперше фіксується назва «Осій» у зв’язку із поширенням чуми. |
|
Детальніше...
|
|
